|
ЕТИЧНі приниципи професійної діяльності УКРАЇНСЬКОГО
ВЧИТЕЛЯ
Освіта – особлива сфера
суспільного життя. Через освіту
відбувається зв’язок поколінь, передача певного способу ставлення
до світу, набуття суспільних цінностей – вибудовується
майбутнє. У системі освіти
середня школа вирізняється як
особливий суспільний інститут, через вплив
якого проходить усе молоде
покоління. Тому відповідальність
учителя перед майбутнім, перед суспільством – особлива. Ця
відповідальність має бути спільною, узвичаєною, прийнятою всією педагогічною спільнотою
у вигляді норм, правил і
принципів професійної педагогічної етики.
Вірність нормам педагогічної
моралі – справа честі й
совісті вчителя, мірило його
суспільної цінності та поваги,
основа для самоповаги
і самоствердження особистості.
Етичний кодекс учителя окреслюється тими сферами суспільного
життя й суспільними групами, які безпосередньо пов’язані з
професійною діяльністю вчителя: учні (вихованці), батьки учнів, колеги (педагогічна
громадськість) і визначає такі професійні вчинки та дії, які
регулюються не юридичними законами, а
совістю вчителя, усвідомленням ним своєї
історичної місії, що забезпечує
зв’язок між поколіннями і тим
значною мірою впливає на
майбутнє .
У стосунках з учнями вчитель має
виходити з того, що їхній характер
є чинником здоров’я й
розвитку вихованців, а тому передбачає:
● завжди щирий, позитивний, доброзичливий тон спілкуання — це стосується і тих випадків, коли перед учнями
висувають певні вимоги;
● почуття особистої гідності вчителя передбачає стриманість у вияві свого емоційного стану, внутрішню повагу
до учня, що сприяє формуванню особистої гідності
учня; різкий, підвищений тон розмови, крик, брутальні слова є
порушенням етичного кодексу;
● у побудові
взаємин з учнями вчитель обов’язково
має враховувати їхні вікові особливості: від теплих, м’яких стосунків
з молодшими школярами – до щирих, дружніх і вимогливих зі
старшими.
Професійна етика вчителя зобов’язує його не порівнювати у навчанні
учнів між собою, а створювати умови для того, щоб кожен учень міг відстежувати
своє зростання порівняно з попередніми успіхами; помилки, невдачі
негідні вчинки слід обговорювати з ним віч-на-віч, а за необхідності — з
батьками чи дорослими, які їх замінюють.
Учитель мусить зберігати таємниці учнів, без
чого неможлива взаємна довіра. Без
дозволу учня вчитель не має права
розголошувати інформацію, пов’язану з особистим
життям учня, його батьків чи
інших членів сім’ї. Стан здоров’я учня вчитель
може обговорювати лише з батьками
(опікунами) і медичними працівниками.
Учитель не має морального права виявляти в
присутності учнів вади свого характеру,
негативні звички, а має бути взірцем для учнів у ставленні до інших людей, до природи.
Професійна взаємодія вчителів з
учнями не повинна виходити за межі
шкільної системи. Пропонувати платні
освітні послуги учням своєї школи неприпустимо
з точки зору
професійної етики.
У стосунках з колегами
вчитель керується тим, що вони мають бути для учнів взірцем
здорового соціуму, здатного будувати громадянське суспільство
на основі злагоди і відповідальності. Сучасний ефективний навчальний
заклад здатен створити лише педагогічний
колектив, згуртований на засадах
професійної відповідальності,
толерантності, відкритості,
доброзичливості, командного духу. Це можливо
за таких умов:
● Аналізуючи
професійну діяльність учителя, колеги обговорюють проблеми, які потребують розв’язання, а не
особистість учителя.
● Конфліктні ситуації
обговорюють у колі причетних
до конфлікту, вони мають
конфіденційний характер, їх не обговорюють поза цим колом.
● Учителі беруть на себе відповідальність за все, що
відбувається в навчальному закладі, а не лише в колі контактних осіб. Гасло
такої позиції «Всі діти – наші».
● Події особистого життя вчителів, стану їхнього
здоров’я не можуть бути предметом обговорення без їхньої згоди.
Якщо вчитель
виявляє низький рівень професійної діяльності, йому слід надати професійну допомогу. Якщо вона не дасть належного результату, адміністрація за згодою колективу має
запросити незалежних експертів
для оцінки професійного рівня вчителя і на
її основі вирішити питання про можливість співпраці з
ним.
У взаєминах з батьками учнів учителі є професійними
консультантами і помічниками у вихованні дітей. Для того щоб виконувати таку
роль, учителі мають бути максимально тактовними в стосунках з батьками чи іншими дорослими, які їх замінюють:
не переповідати нікому ситуації сімейного життя без їхньої згоди, розуміти проблеми, які
виникають у процесі виховання батьками дітей, допомагати їх
розв’язувати, уникати в стосунках із батьками некоректних ситуацій, пов’язаних з
грошима.
Учитель –
масова професія, вчителі – звичайні
люди, але місію, яку вони добровільно
обрали в суспільстві, потребує не тільки постійного опанування наук, а й неперервного
самовдосконалення, постійного прагнення ідеалу.
Експерти «Ліги
Культури»
|